Косів – місто на Івано-Франківщині, звідки починаються Карпати. З трьох боків місто оточене лісистими горами. Мій маршрут – по колу, всіма основними хребтами та вершинами навколо Косова. Ідея такого маршруту народилась в місцевих бігунів доволі давно, але так склалось що я пробігла його першим. Дистанція – 40 км, перепад висот – трохи більше 1500 м.
Зимовий трейл – це не зовсім про “красиві сніжинки легко летять з-під ніг”. Більше про:
- некрасиві соплі летять з носа
- красивий лід намерзає на повіках, потім тане і перетворюється в некрасиві потоки води на обличчі
- сніг лягає на гілки дерев і опускає їх на стежку своєю вагою, створюючи непролазні хащі
- сніг з тих самих дерев над стежкою при спробі пролізти непролазним опиняється на одязі, і не всередині нього лише завдяки правильно підібраній куртці
- ноги за замовчуванням мокрі, незалежно від типу кросівок (безмембранні намагаються висихати в проміжках між болотами). Вищий рівень трейлової майстерності – коли рідка грязюка, що заливається в кросівок, вже не має ніякого значення, і ти ставиш ногу в брудний потік на дорозі замість снігу тому, що так швидше
- снігу 15+ см, відповідно біг перетворюється на біг з додатковим навантаженням. Але стрімкі спуски прикольно, там він навпаки амортизує
- вода намерзає на фіксатори гамашів і час від часу утворює айсберг на ступні. Вигадуй, як його відламати!
- місця з’єднання частин палиць змерзаються. Щоб скласти їх в пояс, потрібно подихати в ці місця тепленьким
- можна брати менше води і їсти сніг, смакота
- обов’язково брати перекус, особливо якщо стартуєш без сніданку о 5:00 як я. Ця пригода – трошки про виживання. Два протеїнових батончика врятують світ
- краще стартувати рано з ліхтариком, але впевнено фінішувати до темряви. В кінці дистанції сил на орієнтування в темряві немає
- ну і бігти, бігти, бігти сціпивши зуби. Не можеш бігти – іти, не можеш іти – повзти, але рухатись до мети. Фініш колись настане, я перевіряла:)
