Головна Одноденне сходження на Піп-Іван Чорногірський
Маршрут, оповитий туманом і легендами
В одної з вершин Чорногірського хребта, яка височіє на 2028 м над рівнем моря, в народі існує три назви. Одна з них – Піп-Іван – походить з ХХ століття. Кажуть ніби в ті часи на схилах гори мешкав священник (піп) Іван, який вказував дорогу на вершину. На честь його її і назвали. Гуцули пояснюють назву простіше: «на вершині гори вітер попіває, тому і звуть її Попіван». Більш стара народна назва – Чорна Гора. За легендою, на цій горі Олекса Довбуш вбив самого чорта. На вершині Піп-Івана розташована кам’яна обсерваторія, яку взимку часто називають «Білий Слон» за чудернацькі надуви снігу. Обсераторія давно недіюча і наразі слугує прилистком для гірських рятувальників та туристів, які потрапили в непогоду на вершині.
Маршрут на Піп-Іван Чорногірський пролягає через гору Вухатий Камінь (1864 м). Ця вершина настільки красива, що заради неї одної вже варто прокидатись удосвіта, хапати наплічник та вирушати на лісову стежку. Зі схилів та вершини Вухатого Каменя височіють живописні скельні утворення, котрі гуцули називають «храмами». Це витвір вітру, часу і природи, проте язичницькі легенди приписують каменям властивість викликати непогоду. Вухатий Камінь і сусідній Смотрич (1898 м) утворюють собою підковоподібну дугу, по всьому периметру якої розкидані скельні останці чудернацьких форм.
Шлях до мети
Встати доведеться раненько, але ми гарантуємо – воно того варте. О 5:30 ранку виїжджаємо з центру Ворохти (кафе «Говерла»). Їдемо мікроавтобусом до Дземброні – найвисокогірнішого села України, щоб зустріти в ньому світанок. Нас оточує чарівний ранковий туман, димок з гуцульських хат і свіже гірське повітря. З села, яке розташоване на висоті 898 метрів над рівнем моря, починаємо наш шлях до пригод.
Першу годину стежка в’ється прохолодним лісом і виводить нас на полонину Смотрич. Тут притулилась дерев’яна хатинка – колиба. Влітку в ній працює гуцульська сироварня, взимку хатинка слугує притулком для туристів. Вже на полонині відкриваються чарівні краєвиди на ранкові Карпати. П’ємо чай, надихаємось і знов заходимо на лісову стежку. За декілька кілометрів дерева стають все нижчими, а в прогалинах все частіше видніються безкрайні гірські простори. Не зупиняємось, адже вище буде ще красивіше! Врешті виходимо вище лісу, огинаємо схил і потрапляємо в гірську казку. Навколо нас – десятки химерних скель. Це схили Вухатого Каменю – оповитої легендами гори. Фотографуємось, насолоджуємось краєвидами і виходимо на вершину. Звідси вже добре видно обсерваторію на горі Піп-Іван – до неї лишається один невеличкий ривок через сідловину.
Ще кілька кілометрів – і ми на довгоочікуваній вершині. Навколо нас лише небо, десь далеко-далеко внизу видніються нитки сіл та містечок. Свіжий весняний вітер провітрює думки, а м’які пухнасті хмаринки так і хочеться потримати в руках. Тут можемо відпочити, сфотографуватись та пообідати, після чого починаємо спуск назад в Дземброню. Вертатись будемо такими ж чудернацькими скелями, проте вже іншим маршрутом – через вершину гори Смотрич. Спускаючись в зоні лісу, ловимо на собі теплі промені засинаючого сонця, і вже надвечір сідаємо в мікроавтобус у Дземброні, який вертає нас до Ворохти.
Вартість участі – 1200 грн.
У вартість входить:
– мікроавтобус з Ворохти і до Ворохти
– харчування на маршруті
– супровід гіда
– користування загальною аптечкою
– приємні сюрпризи
За додаткову плату надається:
– оренда спорядження
– нічліг у Ворохті
Ознайомтесь будь ласка зі списком необхідного спорядження. Якщо вам чогось бракує, оренду спорядження потрібно замовити заздалегідь.
Error: Contact form not found.
«Колись я сама вперше прийшла в гори. Моє знайомство з Карпатами почалось з зимового соло на Говерлу.З того самого дня я закохалась в них до нестями. Тепер гори – мій другий дім, моє натхнення і мій сенс життя. Поміж усіх вершин люблю Говерлу чи не найбільше – навесні милуюсь тим, як прокидається природа на її схиллах, приходжу сюди влітку і восени, щоб вдихнути життя на повні груди, здійснюю альпіністські спортивні сходження в зимовий період. Я з радістю допоможу вам так само щиро полюбити гори і знайти в них себе»
Аліна Косовська, гірський провідник
