З 8 січня до 14 лютого 2022 року я робила те, що до сьогодні вважалось неможливим – проходила зимовий маршрут Закарпатського туристичного шляху протяжністю 398 км. Експедиція була сольна – це означає, що на маршруті я була сама і лише від мене залежали ключові рішення та їх наслідки. Тут я хочу розповісти про технічну складову такої мандрівки, адже крім прогулянки найвищими гірськими масивами України тут мала місце тривала підготовка, ретельно підібрана команда підтримки та детальне планування кожної дрібниці. Підсумовуючи все описане нижче, хочу наголосити – не намагайтесь повторити цю пригоду взимку, поки не будете впевнені у своїх силах, знаннях та спорядженні на 100% і ще трошки більше.

Підготовка до експедиції

Її можна чітко поділити на декілька складових. За відсутності хоч одної з них проходження маршруту було би неможливим або занадто ризикованим.

Фізична підготовка

Глибокий сніг, тривалі переходи з важким наплічником, численні набори висоти вимагають фізичної витривалості. Я, власне, треную її завжди коли я не в горах, аби мати змогу ходити в гори – це щоденні тренування по моїй спеціальній програмі у спортзалі, пробіжки, півмарафони та марафони. Встати з дивану і одразу пройти 400 км горами неможливо, навіть не намагайтесь.

Базова техніка альпінізму

На маршруті взимку трапляються технічні ділянки, які важко вкласти в поняття класичного трекінгу. Тому в тих, хто вирушить на ЗТШ взимку, обов’язково мають бути навички сніжно-льодової техніки на рівні Карпат – ходьба в кішках, фірновані і засніжені схили, вихід по крутих ділянках з льодорубом, зарубання при зриві, спуски по різному стану схилів та вміння обирати безпечний маршрут підйому. Не сподівайтесь, що зимові маршрути до вершин будуть збігатись з літнім треком – на деяких ділянках доведеться сховати навігацію і оцінювати ситуацію на місцевості.

Теоретичні знання з лавинної безпеки, домедичної допомоги в разі гіпотермії або обморожень, та інших незепечних факторів зими

Головне, що потрібно вміти аби вижити і не зійти з дистанції без поважної причини – чітко і до дрібниць розуміти, що відбувається з тобою в умовах гірської зими і де та тонка межа, яка відділяє контрольований екстрим від смертельної небезпеки. Потрібно до дрібниць розкласти в голові всі теоретичні знання про переохолодження, стадії обмороження, можливі травми та першу допомогу при них, і тверезо оцінювати сигнали свого тіла. У мене на маршруті були моменти, коли я переставала відчувати пальці на руках – але я чітко знала, що поки шкіра червоного кольору, їм нічого не загрожує, і треба просто сховати руку в теплу пухову рукавицю і почекати.

Так само варто зробити з лавинної технікою – до дрібниць вивчити хоча би теорію та досвід інших експедицій стосовно лавинної небезпеки і чітко вміти оцінювати стан схилів та безпечні маршрути. Перше і головне правило зими – не робити траверсів на високогір’ї. Друге – все одно знати як утворюються лавини і максимально уникати тих місць, де ризик надто високий.

Проходження маршруту влітку

Карпати дають нам чудову можливість пройти маршрут без снігу в літній сезон та запам’ятати для себе орієнтири, місця ночівлі та ділянки, які взимку можуть стати технічно складними. Я скористалась нею і у вільний час пройшлась влітку всіма частинами ЗТШ, що суттєво допомогло мені орієнтуватись тут взимку.

Чітке планування зимового проходження

Після проходження ЗТШ влітку я знов сіла за мапу і в деталях пройшла подумки кожен відрізок, домалювавши на нього в уяві сніг, лід і карнизи. Це допомогло розпланувати зимові ходові дні і бути готовою до тих викликів, які мені поставлять різні ділянки маршруту.

Тести зимового спорядження

Я хотіла бути впевненою у кожній дрібниці, яку поклала в свій наплічник на початку січня. Тому тестувала все, від шкарпеток і рукавиць до намета і спальника, в умовах, максимально наближених до умов на маршруті.

Основні чинники, на які я орієнтувалась для прийняття рішень щодо проходження відрізків маршруту

Попередній план, записаний в блокнотику – це чудово, але все ж основні рішення щодо кожного дня на маршруті я приймала безпосередньо на маршруті, оцінюючи ситуацію по наступних чинниках.

Погода

Прогноз не завжди співпадає з реальністю, але все ж першочергово я орієнтувалась на нього. Найкоректнішим виявився mountain forecast, і зовсім не співпав з реальністю Windy.
Температура повітря – загалом не принципова, в горах ти і так підсвідомо відчуваєш, -2° надворі або -22° і вдягаєшся відповідним чином. Але варто подивитись заздалегідь, чи не планується температури вище нуля у високогір’ї – це створило би додаткову загрозу сходження лавин.
Вітер – до 15 км/год відчувається як легкий бриз, від 15 км/год до 30 км/год створює неприємні відчуття, але ще не заважає іти, від 30 км/год до 50 км/год – вже доволі сильний і місцями збиває з ніг, але в разі крайньої потреби можна проскочити невеликі високогірні ділянки, від 50 км/год – не варто навіть думати про вихід у високогір’я.
Хмарність – найскладніше питання в прогнозуванні погоди. Коли прогноз обіцяє повністю сонячний день то з високою вірогідністю так воно і буде, а коли починає обіцяти хмари, ти до останнього не знаєш де вони тебе чекатимуть – лежатимуть в низинах під ногами, просто затулятимуть сонце високо над головою або ляжуть прямо на хребет, яким ти ідеш, і створять нульову видимість в комплекті з високою вологістю повітря. Третій варіант найгірший і бажано не виходити на маршрут за такої погоди, але спрогнозувати висоту хмар майже неможливо, тож доводиться приймати рішення вже безпосередньо на маршруті.
Опади – зазвичай снігопади ідуть в комплекті з хмарами і так само не заважають, якщо хмари доволі високо, або ж доповнюють вологу хмарку на хребті, всередині якої ти раптово опиняєшся. Звісно ж варто подивитись на прогнозований обсяг снігу – якщо за день його має насипати більше 10 см, то такий снігопад точно закриє видимість і краще пересидіти його в безпечному місці.

Стан снігу та рельєф

Високогірні ділянки взимку фірновані, і швидкість руху ними значно вища за швидкість на засніжених підходах. Найдовша ділянка яку я проходила за день – 22 км по високогірній частині Чорногори. Цей перехід зайняв у мене 12 годин. Найкоротша – засніжений підйом на Пішконю з Синевира. Там я тропила 7 км глибокого снігу протягом 8 годин. Середня швидкість руху на маршруті вийшла 1,5 км/год, але для кожної окремої ділянки вона звісно ж була різною. Спуски по глибокому снігу ідуться швидше ніж підйоми, але повільніше ніж фірноване високогір’я.

Планові та резервні місця ночівлі

Кожен день, виходячи на маршрут, я тримала в голові заплановане місце ночівлі і альтернативні варіанти на випадок, якщо не зможу до нього дійти. Погано ночувати на відкритому хребті, ще гірше – на вершинах, нереально розкласти намет на крутому спуску в зоні лісу і небезпечно – на крутому лисому спуску, по якому може зійти лавина. Я одразу позначала собі на мапі пологі ділянки рельєфу, захищені від вітру, де можна розмістити намет, і оцінювала відстань до них та стан снігу. Іноді мало сенс затриматись на маршруті до темряви щоб дістатись до колиби або спуститись в село, іноді ж було не принципово, іти до запланованого місця таборування чи розкласти намет трохи раніше. Іноді розкладала намет раніше ніж починало сутеніти, бо розуміла що попереду технічна високогірна ділянка і я не встигну перейти її до безпечної зони до темряви. Ще перед виходом рахувала відстань і середню швидкість руху і так приймала рішення щодо часу старту – наприклад, на Чорногору довелось вийти о п’ятій ранку щоб не іти хребтом у вечірній темряві. Загалом, тут моїми вірними друзями стали планування, мапа і літній досвід проходження цього маршруту.

Навігація, засоби зв’язку та електроніка

Технічна підтримка на маршруті це окрема тема, адже сучасні гаджети, покликані допомагати нам долати труднощі, потрібно правильно експлуатувати в умовах зими. Я використовувала навігацію на телефоні, користувалась додатком maps.me з завантаженими оффлайн-мапами регіонів маршруту, сусідніх областей та найближчих регіонів Польщі та Румунії про всяк випадок. На випадок поломки телефона мала резервний планшет з тим самим додатком та мапами, і окремо мала заряджений і вимкнений кнопковий телефон для аварійного зв’язку. Не варто сподіватись на один гаджет і обов’язково потрібно мати запасні, які дублюють основні функції.

Всі гаджети бояться вологи і низьких температур. Особливо розумні відмовляються працювати коректно в сильний мороз, бо так їм каже робити контролер акумулятора. Відповідно, носити гаджети, навіть увімкнені, можна і в холодному наплічнику, але перед активним використанням потрібно обов’язково зігрівати в спальнику або внутрішній кишені куртки. До активного використання відносимо заряджання будь-чого від павербанка, політ квадрокоптера, будь-які маніпуляції на телефоні чи планшеті і т.д. Телефон, як основний гаджет, завжди тримаємо в теплій кишені куртки, павербанк і інші батареї кладемо в неї за деякий час до використання. Заодно варто зігріти кабелі, які плануєте використовувати. Їх, звісно, потрібно мати по декілька запасних. На ніч раджу забирати в спальник всю електроніку – там їй буде тепліше і сухіше. Коли приходимо в тепло з морозу, зупинившись десь у готелі, гаджетам потрібно дати час нагрітись до кімнатної температури і лише потім ставити на зарядку. Це збереже акумулятор.

Мені вистачало двох павербанків та економного використання заряду на переходи в 5-7 днів. Зв’язок в горах я ставлю на «літачок» і вмикаю лише за потреби. Це значно економить заряд батареї, бо при слабкому сигналі телефон витрачає забагато енергії на його пошук. Навігація потребує менше сил, тож вона у мене увімкнена завжди. Режим польоту не заважає працювати навігації – сигнал GPS гаджет бере від супутника, а не від мобільного оператора. Додатково брала з собою сонячну панель, але нею скористатись не довелось – сонячних днів за весь маршрут було менше тижня, і саме в ці дні мені цілком вистачало заряду щоб дійти до цивілізації з електроенергією.

Робота команди підтримки

Експедиція такої складності передбачає обов’язкову командну роботу. Навіть якщо я іду по маршруту сама, я завжди впевнена в тому що мій шлях відстежують принаймні декілька людей, використовуючи різні засоби та пристрої, а також в тому що я маю консультативну та матеріальну підтримку в разі потреби. Люди, які так чи інакше приєднались до команди підтримки, зробили суттєвий внесок в успіх експедиції та мою безпеку. Коротко опишу тут всю команду та її роботу.

Контроль проходження маршруту

Спочатку цю задачу виконував лише мій друг Дмитро. Ми розробили систему контрольних точок для зв’язку. Кожна контрольна точка мала свій номер, географічні координати та час проходження. Це працювало для звуження кола пошуків в разі надзвичайної ситуації. Наприклад, на точці 0011 я повідомила що знаходжусь на вершині Петроса, і встановила контрольний час для проходження точки 0012 (вершина Говерли) – 12 година наступного дня. Якби до вказаного часу я не вийшла на зв’язок і не повідомила про проходження точки, Дмитро зателефонував би рятувальникам і надав чітку інформацію: «пройшла Петрос в такий-то час вчорашнього дня і рухалась в сторону Говерли, але не дісталась вершини». Це допомогло би звузити радіус пошуків і прискорити порятунок, якби я травмувалась десь в зоні відсутності мобільного зв’язку і не могла би повідомити про це одразу. Нижче я розписала маршрут по днях і вказала контрольні точки, якщо комусь буде цікаво за яким принципом я їх розміщувала.

Пізніше з’явилась паралельна можливість відслідковувати маршрут – рятувальники Явірницького відділення дали мені свій експериментальний радіомаячок. Завдяки йому вони мали змогу перевірити, на яких ділянках найближчих гірських масивів є радіозв’язок з їхньою базою, а я мала додатковий спокій, бо в місцях де такий зв’язок був рятувальники бачили моє місцезнаходження в режимі реального часу.

Інформаційна підтримка

Перед Боржавою до мене долучився пан Василь – картограф та співзасновник «Карпатських стежок». Саме він сконтактував мене з розробниками радіотрекера, і саме він консультував мене стосовно безпечного проходження високогірних ділянок та місць для ночівлі в населених пунктах.

Матеріальна підтримка

Звісно ж, не обійшлось без спонсорської підтримки. Перш за все хочу подякувати Роману – трейлраннеру зі Львова – який надав суттєву фінансову допомогу для придбання спорядження, обладнання та покриття частини витрат в процесі експедиції. Також Івану – туристу з Києва – який оплатив наплічник та частину субліматів. Допомогу своєю продукцією надали виробник ультралегкого спорядження Fram Equipment та виробники енергетичних батончиків Весло.

Опис маршруту по днях, контрольні точки з мобільним зв’язком і координати місць ночівлі

(щоб побачити координати наведіть курсор на гіперпосилання)

8 січня

Великий Березний – притулок Явірник

9 січня

Притулок Явірник – с.Кострина – халабуда в лісі

10 січня

Халабуда – с.Стужиця (контр.точка 001) – г.Черемха – колиба під Черемхою

11 січня

Колиба під Черемхою – с.Лубня – г.Плішка – с.Верховина Бистра – с.Щербин (садиба Щербин)

12 січня

Садиба Щербин – Ужоцький перевал – ночівля за г.Гребеніч

13 січня

Ночівля за г.Гребеніч – Вододільний хребет до г.Листкованя (контр.точка 002) – ночівля в лісі на траверсній дорозі

14 січня

Ночівля в лісі – Вододільний хребет до г.Пікуй – с.Біласовиця (контр.точка 003) – садиба Пустошак

15 січня

с.Біласовиця – мисливська хата під Козаковою Поляною

16 січня

Хата під Козаковою Поляною – Воловець (контр.точка 004)

17 січня

Днівка у Воловці

18 січня

Воловець – сніголавинна станція Плай (контр.точка 0051)

19 січня

Плай – г.Великий Верх (контр.точка 0052) – г.Ополонок (контр.точка 0053) – ночівля в лісі під г.Ополонок

20 січня

Ліс під г.Ополонок – г.Полонина Кук – ночівля під г.Менчул

21 січня

г.Менчул – с.Міжгір’я (контр.точка 006)

22 січня

с.Міжгір’я – с.Синевир (контр.точка 007)

23 січня

с.Синевир – ночівля в зоні лісу під г.Пішконя

24 січня

г.Пішконя – г.Негровець – Колочава (контр.точка 008)

25 січня

Днівка в Колочаві

26 січня

Колочава – полонина Красна до сідла перед г.Гропа

27 січня

г.Гропа (контр.точка 0091) – садиба Йосипа під г.Мала Климова

28 січня

Садиба Йосипа – смт.Усть-Чорна (контр.точка 0092)

29-30 січня

Днівки в Усть-Чорній

31 січня

Усть-Чорна – ночівля на підйомі на Свидовець

1 лютого

Місце ночівлі – колиба під г.Шпанська

2 лютого

Днівка в колибі

3 лютого

г.Шпанська – Свидовець до г.Ворожеска – ночівля на хребті

4 лютого

Місце ночівлі – Драгобрат

5 лютого

Драгобрат – г.Близниця (контр.точка 0010) – Кваси

6 лютого

Днівка в Квасах

7 лютого

Кваси – пол.Менчул – біостаціонар

8 лютого

Біостаціонар – г.Петрос (контр.точка 0011) – перемичка

9 лютого

Перемичка – г.Говерла (контр.точка 0012) – г.Піп-Іван Чорногорський (контр.точка 0013) – ночівля в обсерваторії

10 лютого

Обсерваторія – пол.Радуль

11 лютого

пол.Радуль – траверс г.Берсинескул – ночівля під г.Щаул

12 лютого

г.Щаул – г.Межипотоки (контр.точка 0014) – руїни прикордонної хати

13 лютого

Руїни прикордонної хати – кемпінг під г.Піп-Іван Мармароський (контр.точка 0015) – г.Піп-Іван Мармароський – пол.Струнги, Marmaros Resque Hut (контр.точка 0016)

14 лютого

Marmaros Resque Hut – с.Ділове (контр.точка 0017)

Спорядження

(В дужках описала факапи і досвід)

ОСНОВНЕ СПОРЯДЖЕННЯ

Наплічник Terra Incognita 75л

Трекінгові палиці Fiord Nansen зі сніговими кільцями

Намет Trimm Duo

Спальний мішок Terra Incognita Siesta 400

Самонадувний килимок Pavillo

Снігоступи Tramp (зламались на підйомі на Свидовець, далі взяла TSL 325 – виявились кращими)

Кішки Climbing Technology

Льодоруб Petzl

Снігова лопата

Налобний ліхтарик Petzl Tikina, змінні батареї

КУХНЯ

Інтегрована система Jetboil Firemaple + зимовий газ

Кружка, пластикова ложко-виделка, ніж

Термос Tramp 1л

Сублімована їжа ЇDLO і Харчі

Сушене м’ясо курки

Крупи (гречка, вівсянка, булгур, макарони)

Супи в брикетах

Енергетичні батончики

Горішки

Сухарі

Чай, мед, сушений імбир, лимон, несквік

ОДЯГ

Пухова куртка Turbat

Мембранна куртка Travel Extreme

Фліска Mammut

Тонка пухова жилетка

Мембранні штани-самоскиди

Лосіни (після теплих низькогірних ділянок відправила додому, на високогір’ї вони зайві)

Термобілизна 2 комплекти – теплий Columbia і тонкий Alpine Pro

Черевики Scarpa Vega

Гамаші

Рукавиці тонкі 2 пари (брала флісові і софтшеллові, зрозуміла що краще було мати дві пари флісових)

Теплі пухові рукавиці 1 пара (мають бути «варежки» – пальці разом)

Пов’язка на голову, шапка

Баф тонкий

Баф флісовий

Лижна маска

Сонцезахисні окуляри

Шкарпетки трекінгові 2 пари

Термошкарпетки 1 пара

Звичайні тонкі шкарпетки 2 пари

Пухові чуні Naturehike

ЕЛЕКТРОНІКА

Квадрокоптер DJI Mavic Air, 3 акумулятори, зарядний пристрій, 2 microSD карти

Планшет і смартфон Xiaomi, зарядні пристрої

Кнопковий телефон Sigma

Гермомішок для електроніки

Гермопакет з документами та готівковими коштами

PowerBank 2 шт. По 20000

Портативна сонячна панель

Радіомаячок рятувальників

ОСОБИСТА АПТЕЧКА

Нурофен

Фармазолін

Протизастудні порошки

Моваліс

Льодяники від горла

Лоперамід

Дексаметазон

Метрогіл дента

Манікюрні ножиці

Еластичний бинт

Тейп

Ізофолія

Звичайний бинт

Турнікет

Пластир

Медичні рукавички

Шприци

+ аптечки в колиби згідно благодійної програми #first_aid_kit_action

ІНШІ ДРІБНИЦІ

Сухий спирт

Сірники, запальнички

Ремкомплект (капронова нитка, голка, армований скотч, ізоляційна стрічка, паракорд)

Компас

Блокнот з описом і розрахунком маршруту

Сподіваюсь, мій досвід допоможе вам безпечно мандрувати горами та насолоджуватись красою зимових вершин. Якщо виникнуть додаткові запитання або знадобиться моя допомога у проходженні маршруту ЗТШ, можете зв’язатись зі мною у фейсбуці і я з радістю поділюсь своїми знаннями.

Аліна Косовська