В маловідомому куточку Львівщини, в передгір’ї Карпат є маленьке містечко з унікальною історією. Сюди не їздять автобуси турфірм, тут нема готельних комплексів і ресторанів. Але є дещо інше – старовинні будівлі, в яких до наших днів збереглись статуї і ліпнина.

 

…З вікна попутного автомобіля, вже п’ятого за сьогоднішній ранок, нарешті видніється знак “Стара Сіль”. Прошу зупинити біля продуктової крамнички – зазвичай вона означає центр населеного пункту. І не помиляюсь – сотнею метрів далі справа від дороги видніється стара дерев’яна вежа. Нині це дзвіниця костелу, проте історики висловлюють припущення що вона слугувала одною із восьми оборонних веж, жодна з яких не збереглась до наших днів.

Перша згадка про Стару Сіль датована 1255 роком. Ченці місцевого монастиря варили сіль, родовища якої розташовані неподалік – спочатку для власного вжитку, потім на продаж. З 1421 року містечко отримує Магдебурзьке право і величну назву Зальцборк та переходить на промислові масштаби солеваріння. Вичерпання запасів солі в 1853 році призводить до занепаду Старої Солі. Містечко не знайшло себе і понині. Мешканці розповідають, що тут навіть не прийнято проводити ярмарки народного ремесла, а для дітей нема жодних гуртків та навіть занять в сільському клубі.

 

Костел архістратига Михаїла офіційно вважається збудованим у 1660 році. Проте в цей час була збудована його нова версія, перша письмова згадка ж датується 1365 роком. Під час Першої світової війни костел зазнав руйнувань і досі його стіни зберігають сліди артобстрілів. Крайній раз капітально ремонтувався у 20-х роках XX-го століття. За радянських часів костел слугував коморою для хімічних вантажів. Пізніше там сталася пожежа, що зруйнувала дах. Її гасили солоною водою, якої в той час було вдосталь. Або через сіль, або через хімічні випари стіни костелу зараз розсипаються зсередини.

 

Місцевий староста відкриває нам браму костелу. Він закритий для відвідування і перебуває в аварійному стані. Всередині купою складена цегла, уламки ліпнини та елементи оздоблення. На мою пропозицію зробити невеличкий музей прямо з того що є розводять руками – мовляв, будівля аварійна, спочатку потрібна експертиза цегли та дороговартісні роботи, які дозволять законсервувати залишки стін. В 2010 році була відновлена сучасними матеріалами лише одна зала, там наразі проводяться служіння. За державний кошт також вдалось лише перекрити дах, місцеві мешканці наразі відновлюють розташовану окремо дерев’яну дзвінницю.