Забута історія Старої Солі

Стара Сіль

В маловідомому куточку Львівщини, в передгір’ї Карпат є маленьке містечко з унікальною історією. Сюди не їздять автобуси турфірм, тут нема готельних комплексів і ресторанів. Але є дещо інше – старовинні будівлі, в яких до наших днів збереглись статуї і ліпнина.

…З вікна попутного автомобіля, вже п’ятого за сьогоднішній ранок, нарешті видніється знак “Стара Сіль”. Прошу зупинити біля продуктової крамнички – зазвичай вона означає центр населеного пункту. І не помиляюсь – сотнею метрів далі справа від дороги видніється стара дерев’яна вежа. Нині це дзвіниця костелу, проте історики висловлюють припущення що вона слугувала одною із восьми оборонних веж, жодна з яких не збереглась до наших днів.

Перша згадка про Стару Сіль датована 1255 роком. Ченці місцевого монастиря варили сіль, родовища якої розташовані неподалік – спочатку для власного вжитку, потім на продаж. З 1421 року містечко отримує Магдебурзьке право і величну назву Зальцборк та переходить на промислові масштаби солеваріння. Вичерпання запасів солі в 1853 році призводить до занепаду Старої Солі. Містечко не знайшло себе і понині. Мешканці розповідають, що тут навіть не прийнято проводити ярмарки народного ремесла, а для дітей нема жодних гуртків та навіть занять в сільському клубі.

Костел архістратига Михаїла офіційно вважається збудованим у 1660 році. Проте в цей час була збудована його нова версія, перша письмова згадка ж датується 1365 роком. Під час Першої світової війни костел зазнав руйнувань і досі його стіни зберігають сліди артобстрілів. Крайній раз капітально ремонтувався у 20-х роках XX-го століття. За радянських часів костел слугував коморою для хімічних вантажів. Пізніше там сталася пожежа, що зруйнувала дах. Її гасили солоною водою, якої в той час було вдосталь. Або через сіль, або через хімічні випари стіни костелу зараз розсипаються зсередини.

Місцевий староста відкриває нам браму костелу. Він закритий для відвідування і перебуває в аварійному стані. Всередині купою складена цегла, уламки ліпнини та елементи оздоблення. На мою пропозицію зробити невеличкий музей прямо з того що є розводять руками – мовляв, будівля аварійна, спочатку потрібна експертиза цегли та дороговартісні роботи, які дозволять законсервувати залишки стін. В 2010 році була відновлена сучасними матеріалами лише одна зала, там наразі проводяться служіння. За державний кошт також вдалось лише перекрити дах, місцеві мешканці наразі відновлюють розташовану окремо дерев’яну дзвінницю.

Автор Аліна Косовська

Тревел-блогер, шукачка пригод.

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
1 Коментар
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Наталія

Цікавий допис. От би взяв хтось в оренду костел, к замок Сент-Міклош на Закарпатті