Декілька пунктів з мого досвіду, які допомагають досягати вершин і безпечно завершувати експедиції.
Погода.
Напевно, найважливіший фактор успіху в горах. Намагатись пролізти щось круте в хмарах – сумнівне задоволення. В безвітряний сонячний день можна почуватись набагато комфортніше, а значить – працювати ефективніше. До того ж, нормальна видимість на маршруті відіграє ключову роль в безпеці. Оцінювати метеоумови це складна задача нарівні з магією, і крім mountain forecast та сніголавинної ситуації треба зважати на висоту перепаду температур вище/нижче нуля (на ній зазвичай базується верхня кромка хмар), стан снігу залежно від експозиції схилу та наявності сонця, безліч інших дрібниць і власну інтуїцію. Завжди треба бути морально готовим відкрити намет вранці, побачити там неочікувану зміну погоди і відмовитись від сходження до її покращення.
Запас часу.
Тотальна помилка більшості альпіністо-туристів – підлаштування сходження під вихідні дні чи зворотні квитки. Якщо ви живете горами і успіх експедиції має для вас сакральний сенс, треба бути готовим просидіти під горою стільки часу, скільки знадобиться, щоб ретельно підготувати себе і маршрут та дочекатись погодного вікна. Щоб зробити одноденне сходження по гребеню Кізлів, ми два дні тестували спорядження, чотири дні чекали погоди на базі, і ще день топтали підхід по свіжому снігу.
Злагодженість команди.
Всі дії на маршруті мають бути відпрацьовані внизу до автоматизму. Кожен учасник має чітко розуміти дії і команди інших. Передача спорядження, організація страховки, робота в зв’язці – все це відпрацьовується на рівнині, а не висячи на скелі під вершиною гори. Працювати в незлагодженій команді, навіть з крутими спеціалістами – неефективно, потрібно попередньо потренуватись разом як мінімум у таборі перед сходженням.
Фізична підготовка.
Бажано, щоб вона була приблизно рівною у всіх членів команди. І щоб вона взагалі була. Тропити сніг на підході – дуже важко, і навіть з моїм марафонським здоров’ям це відбувається на пульсі 150-160. Організм, не звиклий працювати при таких показниках, просто не зможе ефективно працювати на маршруті після підходу. До того ж, регулярно тренуючись на виснаження, спортсмен чітко знає критичну межу своїх ресурсів і показники її наближення та завжди може вчасно прийняти рішення про спуск. В горах комфортно не буває, все цікаве і захоплююче відбувається на межі власних ресурсів.
Планування експедиції.
Важливо, щоб в ньому приймали участь всі члени команди. Всі рішення про тактику проходження по можливості мають бути компромісні. Всі спірні питання узгоджуються в таборі. Кожен учасник знає лінію маршруту, заплановану лінію спуску, резервні варіанти спуску, контрольні точки. Графік багатоденних експедицій, логістика переміщення між таборами також узгоджуються заздалегідь. Кожен учасник повинен бути технічно, фізично і морально готовим продовжувати рухатись без лідера або навіть наодинці. Причина значної частини аварій в горах – брак досвіду і нерозуміння ситуації у членів команди, особливо в комерції.
Розвідка маршруту.
Незнайомий, технічно складний маршрут ретельно вивчається і проходиться в теорії, перш ніж приступити до реального сходження. Я завжди роблю аеророзвідку, щоб оцінити рельєф з різних ракурсів. Обов’язково розвідати лінію спуску (якщо відрізняється від підйомної) і запам’ятати орієнтири на точках зміни напрямку руху. Погода зіпсується, і тільки розуміння “що після закінчення третього підйому треба повертати направо” допоможе зійти до табору правильним шляхом. Не забувати ставити на мапі точку, де знаходиться табір – знайти в тумані палатку серед однаково білих схилів не така проста задача, як зробити це в ясну погоду. Оцінити рельєф на ймовірність сходження лавин і, виходячи з метеоданих, планувати проходження тих чи інших схилів. Схили східної експозиції, для прикладу, найкраще проходяться до сходу сонця.Мотивація.Щоб годинами страждати на заледенілих схилах під палючим сонцем чи пронизливим вітром, потрібні неабияке натхнення і внутрішня сила. Переконайтесь, що у вас і вашої команди їх достатньо для проходження маршруту, і що кожен із вас розуміє – буде складно, боляче і незатишно, але це приведе всіх нас до мети. Твереза оцінка.Не варто недооцінювати гори і “сходити на Говерлу в джинсах”. Завжди ставтесь до них серйозно і враховуйте всі можливі ризики і зміни. Добрі, лагідні, рідні і знайомі вершини часом бувають непередбачуваними і жорстокими. Мінімальне нехтування спорядженням і безпекою може коштувати занадто дорого. Будьте обережними.
Автор: Аліна Косовська
