На свято Миколая мають траплятись дива. Так як в моєму випадку сам собі дива не зробиш – ніхто тобі дива не зробить, поїхала я в спонтанну подорож до Азовського моря.
Західна околиця Маріуполя в зимовий період – ідеальне місце, щоб накрокувати 15 кілометрів вздовж берега і не зустріти людей на своєму шляху. Відчути силу і велич моря можна лише так, наодинці з ним, без галасу курортів і міської інфраструктури.
Буде багато фотографій, бо вони всі по-своєму прекрасні. Детальніший опис мандрівки, не менш прекрасний, читайте в описі під фото.
Аліна Косовська
Прямую на Білосарайську косу. Дорога стелиться між численними лиманами. Важко назвати їх аж дуже мальовничими, але якщо вийти з машини відчувається запах лиманів. У мене він викликає ностальгію і спогади з дитинства
Привіт, морько!
На обрії над морем з-під хмар весь день визирала жовтогаряча смуга сонця. На фото вона ледь помітна, але вживу привернула увагу ще на трасі і весь день доповнювала собою похмурий краєвид донецької зими
Краса, створена хвилями
Край Білосарайської коси закритий для відвідування колючим дротом. Туди не зовсім можна, але якщо дуже треба, то можна проскочити і насолодитись зовсім диким узбережжям
Тут природа бере верх над залишками цивілізації
Візьму з собою трохи моря
По всіх околицях Маріуполя розкидані залишки блокпостів. На відміну від інших районів тут вони доволі креативні
Наче просте фото, але мені від нього віє ніжністю. Хай тут полежить
Це вже інша локація, трохи західніше пляжу Піщанка
Тут обрив, під яким тягнеться вузька смужка піску
Від пляжу Піщанка понад цим обривом можна пройти 5 кілометрів до села Рибацьке
І насолодитись красою природи
Ледь помітною стежкою можна піднятись вище, тут теж красиво
Жовтогаряча смужка на обрії все ще є
А ось і моє місце сили
Гойдалка біля моря
Все, сутеніє, можна подивитись як засинає море
Після заходу сонця невідома сила розірвала хмари, щоб я змогла насолодитись кольорами неба
Тепер настрій святковий. Можна далі їхати на роботу і дарувати людям радість і добро
