Всі, хто їздить дорогами країни власним транспортом, точно бачили людей, які сприяють автівки на дорогах. Дехто зупиняється і підбирає попутників, дехто сором’язливо відводить погляд, дехто відверто боїться таких мандрівників. Давайте спробуємо розібратись, як це працює в Україні, які міфи існують навколо подорожей автостопом та чому важливо підбирати попутників на дорозі.
Міф 1: ми живемо в страшні часи, брати попутників небезпечно
Так само небезпечно зупинятись на узбіччі, ходити темними провулками, мати автомобіль та й взагалі жити на Землі. Дівчина з наплічником, яка стоїть посеред траси в 20-градусний мороз, навряд чи має на меті відрізати вам вухо, забрати ваше авто та викинути вас у ліс. Набагато більша небезпека чатує на самого автостопера – взимку можна замерзнути до критичного стану, влітку – отримати тепловий удар, вночі – натрапити на місцеву молодь в стані алкогольного сп’яніння. Іноді, підбираючи людину на дорозі, ви можете врятувати їй здоров’я та життя.
Міф 2: людина спиняє автівки бо просто подорожує таким стилем у власне задоволення
Причин для їзди автостопом може бути багато. В Україні так добираються у відрядження добровольці та учасники волонтерських програм задля економії коштів, таким способом користуються люди які з певних причин не можуть скористатись громадським транспортом (наприклад, просто немає поїздів та автобусів у потрібний час або на них немає квитків). Якщо вам все одно по дорозі і ви маєте вільне місце, чому би не допомогти?
Міф 3: тут активний рух. Не зупинюсь я, то зупиниться хтось інший
Ефект натовпу грає з нами злий жарт. Перевірено – чим більше людей одночасно знаходиться поруч, тим менше шансів що хтось прийде на допомогу. Я доволі швидко спиняю автівки в дрімучих селах, горах та на грунтових доріжках, але завжди стою годинами на трасі біля Києва і Дніпра – просто тому що ніхто із натовпу в чотири смуги не вважає за потрібне зупинитись і підсвідомо перекладає відповідальність на інших водіїв.
Міф 4: я їду недалеко, тож немає сенсу зупинятись
Сенс є. Часто попутний транспорт підвозить в доволі незручне для автостопу місце, і людині просто треба виїхати за місто або переїхати розвилку доріг. Так, це можуть бути всього 6-7 кілометрів які ви проскочите менше ніж за десять хвилин. Але ж автостоперу доведеться долати їх півтори години пішки, якщо ви не зупинитесь!
Міф 5: автостопери їздять лише вдень. Ходять легенди що ніч існує для того, аби спати
Якщо вночі невідома постать жалібно блимає вам ліхтариком з узбіччя – зупиніться будь ласка і допоможіть їй добратись. Так, ми часто їздимо і вночі – іноді того вимагає графік, іноді – щоб не перегрітись в денну спеку, іноді через те, що непередбачувано затримались в дорозі раніше. З настанням темряви у нас не з’являється місця для сну – узбіччя дороги не найкраще місце для таборування, тому так, вночі ми також спиняємо автівки не для того щоб згвалтувати водія у лісі, а просто з метою добратись до місця призначення.
Трохи плюшок. Мандрівники зазвичай доволі цікаві у спілкуванні люди, тож замість самотнього споглядання траси ви проведете час за розмовами і можливо дізнаєтесь щось нове для себе. Також нагадаю про кругообіг добра в природі: спочатку вам стане тепло на душі від зробленої доброї справи, а потім це добро вернеться до вас з неочікуваного боку саме тоді, коли вам це буде вкрай необхідно. Всесвіт, Бог чи будь-яка інша сила в яку ви вірите бачить ваші вчинки та зараховує їх у вашу карму. Спробуйте робити добро, і ви в цьому переконаєтесь.
Аліна Косовська
